Приєднавшись до основних міжнародних договорів у сфері прав людини, Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, яких сьогодні стихійно інтегровано до загальноосвітніх навчальних закладів близько 100 тисяч, 45 % з яких – це діти з інвалідністю.

Відповідно до Конституції України та законодавства у галузі освіти, реабілітації, соціального захисту держава має забезпечити доступність до якісної освіти відповідного рівня дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожної дитини. З ратифікацією Україною конвенції ООН про права інвалідів розпочато докорінні зміни в організації навчання дітей з особливими освітніми потребами, зокрема, запровадження інклюзивної форми навчання, яке має гармонійно поєднатися із наявною системою спеціальної освіти.

Відтак, актуальність проблеми пов’язана, насамперед, із суперечністю між сучасними суспільними змінами й процесами в сфері інклюзивної освіти та державно-управлінським забезпеченням цих процесів.